Головна | Реєстрація | Вхід | RSSПонеділок, 23.09.2019, 09:50


Меню сайту
Міні-чат
Свята та події
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Цікаві сайти
Переклад онлайн
  • Інтелектуальні розваги
  • Вся елементарна математика
  • Крилаті
  • Школа комп'ютерої освіти
  • Шкільна фізика
  • Початкова школа

  • On-line тестування
  • Вхід на сайт
  • Лічильники
    Besucherzahler meet beautiful russian brides
    счетчик посещений
    Учебные заведения Хмельницкий
    Карта відвідування
    On-Line
    Опитування 1
    Оцініть наш сайт
    Всього відповідей: 577
    Новини Освіти

    Поради психолога

    За уроки без мороки!!!

    Уявіть собі фрагмент фільму "Домашнє завдання".

    Сім'я: тато, мама, син Сергійко - третьокласник.

    16.00. Мама: "Сергійку, котику, іди вже робити уроки."                                                                                                  

    Сергійко: "Зараз, зараз" (дивиться телевізор).

    Мама: "Ми ж домовлялися"...

    Сергійко: "Та вже іду" (дивиться далі).

    Тато: "Ти знову за своє. Кому кажу, марш за уроки!".

    Сергійко: "Ще п'ять хвилин, ну, будь ласка, таточку"...

    Тато: "Гаразд, тільки п'ять, я сьогодні добрий".

    16.20. Мама і тато (вимикнувши телевізор): "Бігом робити уроки!"

    16.30. Сергійко за столом. Здається, вже працює... Але придивимося уважніше.

    Шукає ручку, хоча одна вже лежить на столі (раптом перестане писати), десь подівся і олівець із циркулем; виявилося, що в щоденнику не записано домашнє завдання, отож потрібно зателефонувати до друга. Захотілося ще води попити, за той час пропали ручки зі столу ("І чого вони під шафу закотилися?")

    17.00. Відкритий підручник з математики. Сергійко меланхолічно дивиться на чистий аркуш ("Знову задача на швидкість. Я їх так не люблю розв'язувати. Ті поїзди, автомобілі, як вони мені набридли...")

     


    Знайома вам ситуація? Запевняю, це зовсім не виняток. Половина, якщо не більше, школярів не можуть відразу включитися в роботу, за уроками просиджують набагато довше, ніж це необхідно. При цьому учень найбільше страждає, знаючи, що треба займатися уроками і відчуваючи, що не може цього зробити.

    В школі все просто. Вчитель наказує: "Дістаньте підручники, відкрийте на сторінці 45". Вдома школяр сам повинен сформулювати собі необхідні команди. І часто він або не знає цих команд, або не вміє їх віддати собі, або не здатний їх виконати.

    Отже, ваші син чи донька не можуть "всидіти" за уроками? Тоді попереду нелегка і тривала праця над формуванням у школяра уміння керувати власною поведінкою, організувати свою працю.

    Спочатку подумайте над тим, чому дитині буває важко почати виконувати домашнє завдання. Є декілька можливих причин цього: а) неорганізованість; б) несформованість навчальних навичок; в) труднощі у вивченні якогось предмету. Якщо ваш школяр не вміє швидко читати, не розуміє змісту, багато пропустив, або є проблеми з якогось предмету, тоді вам варто звернутися за консультацією до спеціаліста - психолога чи вчителя. Вони допоможуть ці труднощі подолати. Але в даному випадку мова піде про причини неорганізованості вашої дитини.

    Коли дитина ще маленька...

    Звичайно, дуже добре, коли в дитини ще в дошкільному віці буде вироблена звичка керувати своєю поведінкою і тісно пов'язана з цією звичкою риса - організованість. Що робити для цього? Перш за все, дуже корисно для дитини виконувати яку-небудь справу разом із дорослими. Яку саме - в даному випадку не так вже й важливо. Необхідно лише, щоб робота ця виконувалася швидко, весело, без попереднього "розкачування" і довгих пауз. Можна разом займатися боротьбою з брудним посудом: ви миєте, дитина витирає, або читати книжку: сторінку ви, сторінку ваш син чи донька. Нехай спочатку посуд буде погано витертий, а книжку доведеться читати зовсім нецікаву для вас. Нічого страшного. Проте впродовж спільної діяльності ваша дитина набуватиме вміння цілком віддаватися справі.

    Дуже важливо також виробити в сина чи доньки звичку переключатися з однієї справи на іншу. Якщо батьки кличуть їсти, то дитина повинна припинити гру, прибрати за собою і йти до столу. Не дозволяйте їй ігнорувати будь-які батьківські вказівки. Адже ми часто спостерігаємо таке: обід готовий, батьки просять дитину до столу, а вона відповідає: "Зараз", - і продовжує займатися попередньою справою. Так повторюється доти, поки хтось із дорослих не виходить із себе. А треба було просто після першого "недочутого" запрошення підійти до свого чада і, давши йому час завершити, привести із собою, не даючи волі емоціям, говорячи з ним твердо і спокійно.


    Звичайно, дитина є дитина. І організованість не може бути її основною рисою. Не потрібно вимагати, щоб вона весь час була підтягнута, "ходила струнко". Нехай у неї обов'язково буде вільний час, коли ніхто з дорослих її не "регулює". Але дуже важливо привчати дитину розмежовувати години дозвілля і час, коли вона зайнята чимось серйозним, не змішувати справу з грою, не перетворювати одне в інше. Але скільки разів доводилося бачити картину, коли за обідом дитина не стільки їсть, скільки ліпить із каші на тарілці якісь фігурки. А батьки не звертають на це уваги. Повернувся з прогулянки, почав знімати кросівки і пішов стрибати на одній нозі кімнатою. Вирушив мити руки - і загрався зі струменем води. Батьки не повинні бути пасивними спостерігачами таких сцен. Адже теж саме буде відбуватися під час виконання домашніх завдань: то захочеться поставити олівець вертикально, то голуба з аркуша зробити, то кота погладити...

    Одне зауваження: спершу подивіться на себе критичним поглядом: чи не "в вас" пішли син чи донька своєю неорганізованістю, невмінням спланувати дії, довести справу до кінця? Трапляється, що в своїх навчальних справах дитина відтворює стиль життя, який панує в сім'ї. В такому випадку негайно "перегляньте" цей стиль і, перш за все, самі спробуйте стати організованим, а вже потім вимагайте це від дитини і привчайте до цього!

    Перші кроки в школі...

    Ваша дитина недавно пішла до школи. Перші успіхи і перші труднощі. Гадаю, ви вже помітили, як багато залежить від правильної організації навчальної роботи.

    Правильно роблять ті батьки, які дають зрозуміти малюку, що за своєю важливістю уроки знаходяться на одному рівні з найсерйознішими справами, якими зайняті дорослі. Маленький школяр це чудово відчуває. Раніше у нього не було справ, які б батьки не могли переривати за бажанням. Пішов гуляти в двір - можуть у будь-яку хвилину покликати; почав гру - можуть зупинити, гукаючи на обід. І раптом тепер з'являється таке заняття, яке ні тато, ні мама не переривають. Звичайно, що у цієї діяльності формується особливий статус в очах дитини. Адже якщо її не можна відривати від занять подібно до того, як не можна заважати мамі чи татові, коли вони працюють, якщо старші намагаються не турбувати, не шуміти і не дозволяють відволікати юного учня навіть гостям, - значить уроки є настільки ж важливими, як і робота, яку виконують дорослі.

    Допоможіть своїй дитині виробити звичку систематично, успішно виконувати домашнє завдання. Якою б хорошою не була погода, яка б цікава передача не йшла по телебаченню, чий би день народження не святкували сьогодні, тобто, щоб не трапилося, - уроки завжди повинні бути зроблені й зроблені добре. Виправдання невивченим урокам немає і не може бути! Це необхідно дати зрозуміти маленькому школяреві з перших його кроків на шляху навчання.

    За уроки без зволікань

    Одне з найважливіших правил приготування уроків - починати роботу негайно. Чим довше людина не починає роботи, тим більше зусилля необхідно їй для того, щоб примусити себе взятися за неї, тим довшим буде період входження в неї.
    Сказане цілком справедливе і стосовно школяра. Для нього початковий етап роботи теж найважчий і найнеприємніший. Тут дуже важливим моментом є чітке встановлення строків для приготування домашнього завдання. Заняття завжди повинні починатися в один і той самий час. Тільки якісь надзвичайні обставини можуть бути причиною зміщення часу. Зараз ви повинні допомогти дитині правильно розподілити день. У старших класах ваш учень це робитиме самостійно.
    Постійність часу, що відводиться на заняття, значною мірою сприяє і тому, щоб період включення в роботу був максимально коротким і легким. Ті, хто не привчений до режиму, довго "розкачується", відтягуючи час початку занять.
    Добре відомо, що учень, який звик займатися в один і той самий час, не лише відчуває його наближення, а в нього з'являється до цього моменту усвідомлена або не усвідомлена схильність до розумової праці. Чим старший школяр, тим міцніша в нього звичка займатися в один і той самий час, тим сильніше виражена ця схильність і тим більше вона усвідомлена. Такі учні приступають до роботи швидко, без вагань. Вступає в дію те, що на мові психології називається виробленою установкою.
    При такому підході дитині практично не доводиться насильно примушувати себе сідати за уроки. Коли з'явилась установка, коли людина звикла починати роботу без зволікання, - період входження в неї буває коротким, майже непомітним. У таких випадках будь-яка робота залишає, як правило, хороші спогади. Людина легко працює, багато встигає зробити і в результаті - багато досягає в житті.


    Від уроків не відволікайся


    Дуже важливо привчити дитину займатися, не відволікаючись на сторонні справи, зібрано і в хорошому темпі. Цьому теж повинні навчити їх старші. Як правило, у маленького школяра існує дві причини для відволікання. Одна з них - гра. Сівши з твердим наміром готувати уроки, він може легко загратися, побачивши на столі солдатика, машинку, деталі "конструктора".

    Інша причина - наче ділова. Школяр постійно відволікається, щоб загострити олівець, вставити стержень у ручку, знайти лінійку, щоденник. У будь-якому із цих випадків процес втягування в роботу переривається і його щоразу доводиться починати з найнеприємнішої початкової фази - фази примушування самого себе. Чим більше буде таких відволікань, тим більшої напруги вимагатиме від школяра приготування уроків та неприємніше буде сідати за підготовку до занять наступного разу.

    Щоб уникнути цього, варто чітко дотримуватися такого правила: до початку виконання домашніх завдань зі столу повинно бути забрано все, що не має до них відношення, підготовлено потрібне для роботи.

    Варто зауважити, що відволікати маленького учня можуть і самі батьки. Коли ви допомагаєте дитині готувати уроки, постарайтеся робити якнайменше зауважень. Звичайно можна, коли малюк переключив увагу на щось інше, повернути його до роботи жестом, кивком голови, неголосним нагадуванням: "Пиши, пиши", здивованим запитанням: "Чому ж ти не розв'язуєш?". Нотації, довгі роздуми, роздратовані вигуки недопустимі: вони лише додатково заважають дитині.

    Іноді вважають, що невміння взятися за справу - деяка вікова особливість дитини і що, підростаючи, вона таким уміння оволодіває непомітно, сама по собі. Ця думка безпідставна. Привчати дитину правильно займатися потрібно з перших днів її навчання в школі.

    Існує ще один важливий момент для вироблення звички обов'язковості й систематичності приготування уроків. Необхідно, щоб у школяра було постійне місце для занять, найкраще - окремий столик і поличка для книг.

    Зауважте, я маю на увазі не просто зручне місце для занять, а постійне. Справа в тому, що в кожної людини, а в школяра особливо, виробляється установка не лише на певний час, але і на певне місце для роботи. Коли така установка стає міцною, то йому буває достатньо сісти за звичний стіл, як "сам собою" приходить робочий настрій, виникає бажання приступити до занять.

    Доти, поки в дитини по-справжньому не вироблене уміння керувати своєю поведінкою, бажано, щоб робоче місце для неї було місцем лише для занять. Читати книжку - десь інакше, розглядати картинки в журналах - не тут.

    Запам'ятайте, щоб постійне місце роботи допомагало виробити у школяра звичку до внутрішньої мобілізації з моменту початку занять, краще, аби дитина не робила тут більше нічого, що для неї є необов'язковим і не вимагає зосередженості.

    Отже, якщо ви будете послідовно формувати у своєї дитини звичку до організованості, самостійності в роботі, то в майбутньому виконання домашнього завдання для вашого школяра буде швидким, успішним і не завдаватиме вам зайвих клопотів.

    ЧОМУ ДІТИ ГОВОРЯТЬ НЕПРАВДУ?

    Ніщо так не виводить вчителів та батьків із себе, як дитяча брехня. Дорослі побоюються, що брехня - це ознака порочного характеру дитини, що з маленького обманщика виросте позбавлений моральних принципів чоловік. Обурення викликає і те, що, збрехавши, дитина обдурив довіру оточуючих.

    Багато батьків і вчителя губляться, не знають, як далі будувати свої відносини з дитиною: чи можна продовжувати йому довіряти, карати чи його і яке покарання буде підходящим?

    Для мене ж (як і для більшості психологів) дитяча брехня - це свідчення не моральних, а скоріше психологічних проблем дитини.

     

    ТИПОВА СИТУАЦІЯ

    Вчителька запитує у третьокласниці Каті, написала вона твір, заданий на будинок. Катя відповідає, що написала, але забула вдома. На пропозицію вчительки принести твір на перерві (Катя живе в сусідньому зі школою будинку), вона відповідає, що в неї немає ключів і вдома нікого немає. Зрештою з'ясовується, що твір Катя не написала.

    Схожі ситуації повторюються часто. Причому говорить неправду Катя не тільки в школі, але і вдома.

    Катя поступила в нашу школу у другому класі. Вона приїхала з іншого міста, там вчилася за більш легкої програмі. За минулий рік їй довелося не тільки звикати до нового стилю життя, до нового будинку, місту, до нових людей, але і надолужувати згаяне за шкільною програмою.

    Її батьки дуже боялися, що дівчинка не зможе відповідати рівню школи, тим більше що старша дочка не змогла вчитися в сьомому класі - її довелося перевести в іншу школу. Катя багато займалася додатково, по вихідних ходила з родиною в музеї та театри (щоб «підвищити культурний рівень»). У неї немає друзів - їй просто ніколи спілкуватися з однолітками.

    Всі вчителі запитували у класного керівника: а чи вміє ця дівчинка посміхатися? Її обличчя було завжди напружено, губи стиснуті, і вона дійсно ніколи не посміхалася. Вчителька і хлопці ставилися до неї доброзичливо, не кривдили, намагалися допомогти, але теплих стосунків ні з ким у класі їй встановити не вдалося.

    А потім почалися зриви. У будинку відпочинку, куди Катя поїхала на канікулах з класом, вона постійно сварилася з однокласницями. Наприклад, розсердившись на однокласницю, Катя кинула її окуляри в басейн, сказавши вчительці, що це сталося випадково. Якщо вдома Каті щось не дозволяли, вона починала кричати і тупотіти ногами. У школі вона постійно прибріхує, щоб уникнути доган і двійок.

    Описаний випадок я назвала типовим, тому що більшість дітей, які потрапили в несприятливу для них ситуацію, намагаються виправити становище за допомогою брехні.

     

    Від нестачі любові

    На жаль, батьків і вчителів найчастіше цікавить питання: яким має бути покарання, щоб дитині «неповадно було»? І дуже мало хто замислюється над причинами такої поведінки.

    А адже лише розуміння причин нещирості дитини допоможе подолати виникло відхилення в його поведінці. У більшості випадків, щоб змінилася поведінка дитини, достатньо змінити ситуацію, в якій він знаходиться.

    Брехунець зазвичай страждає від нестачі уваги або любові з боку батьків, він зазнає труднощів у спілкуванні з однолітками, у нього низька самооцінка. Не який виправдовує очікувань батьків, які йому про це постійно повідомляють, має труднощі в навчанні або порушення поведінки.

    Часто лгущій дитина дуже озлоблений. Він починає брехати, щоб дати вихід своєї ворожості, а не зі страху покарання. Чудово знаючи, що брехня дратує дорослих, він прагне саме розсердити батьків і вчителів, навіть якщо йому за це доведеться понести покарання.

    Брехня для дітей - це ще й спосіб довести самим собі і оточуючим свою незалежність. В першу чергу, діти намагаються емансипуватися від батьків. Це, на їх думку, може підвищити їх статус серед однолітків. Іноді вони навіть змагаються один з одним, вихваляючись, хто зумів більше набрехати своїм батькам.

    Буває, дитина відчуває такий захват від вдалого обману, що прагне поділитися своїм «досягненням» і з обдуреним, тому сам тут же і визнається у брехні. Тим не менш успішність брехні зміцнює в дитині впевненість, що це найкраща з можливостей восторжествувати над кривдниками.

    Таким чином, можна виділити чотири основні причини дитячої брехні. Найчастіше дитина вдається до допомоги брехні, щоб:

    - Уникнути неприємних для себе наслідків;

    - Добути те, чого іншим способом отримати не може або не вміє (зазвичай це увагу і інтерес оточуючих);

    - Отримати владу над оточуючими (іноді помститися їм);

    - Захистити щось або когось значимого для себе (в тому числі і право на своє особисте життя).

    Треба відзначити, що перераховані причини, що ведуть до приховування та спотворення правди, в рівній мірі відносяться і до поведінки дорослих.

     

    ХВАЛЬКО і ФАНТАЗЕРИ

    Злегка прибрехати, трохи спотворивши факти, ми уникаємо неприємних пояснень, виходимо зі скрутного становища і взагалі полегшуємо собі життя. Наші діти все це бачать і «мотають на вус».

    Вміння подати інформацію у вигідному для себе світлі, в общем-то, корисно (наприклад, в майбутньому воно може стати в нагоді при вступі на роботу), але постійне приписування собі чужих заслуг і неіснуючих досягнень не сприяє розвитку особистості і може призвести до серйозних порушень психіки.

    Так званий догляд дитини у світ фантазій свідчить про його серйозної незадоволеності життям. Непопулярні і малоуспішні діти вчаться приховувати свої невдачі чи подавати про себе інформацію у вигідному світлі, сподіваючись якщо не поліпшити, то хоча б не зіпсувати остаточно враження про себе.

    Наприклад, дитина втрачає щоденник з поганими оцінками або розповідає батькам, як добре він зробив доповідь, як його хвалили. Насправді все було саме так, але тільки з кимось із його однокласників. Не знаходячи в реальному світі того, що може підвищити його значимість в очах оточуючих, дитина придумує щось, здатне справити вигідне враження.

    Мама третьокласника, нещодавно переведеного в нашу школу, розповіла, що її син просить дозволу принести в клас фотографії з батькових закордонних відряджень, щоб показати їх хлопцям. Мама дивувалася, чому хлопців можуть цікавити ці фотографії.

    Спостерігаючи за цим класом, я виявила, що з деяких пір значущими для хлопців стали не особисті якості і досягнення однолітків, а, як вони самі говорили, їх «крутість». Під «крутістю» малося на увазі наявність у батьків машини-іномарки, регулярне відвідування «Макдоналдса», святкування дня народження в престижному клубі, володіння дорогими іграшками та речами, а також поїздки під час канікул за кордон. Тільки тому, хто міг похвастати хоч чимось з цього списку, вдавалося завоювати популярність у однокласників.

    Успішний у навчанні і товариський новенький дуже хотів бути прийнятим в новий колектив, але не міг похвалитися нічим з перерахованого, тому він і приніс у школу татові фотографії, сказавши, ніби він сам побував в Оксфорді.

    Зацькований однолітками дитина здатна придумати що завгодно, лише б привернути до себе їх увагу. Своєю поведінкою він нагадує героя гоголівської «Коляски», і викриття для нього так само жахливо.

    Адже в більшості випадків навколишні вимагають доказів, і дитина починає «викручуватися», йому доводиться брехати все більше, і врешті-решт він заплутується остаточно. А коли все розкривається, він робиться ще менш привабливим для оточуючих. Якщо ж фантазеру вдається уникнути викриття, то поступово він сам починає вірити в свої вигадки і «переселяється» в вигаданий світ, де він щасливий і всіма любимо. І дитина остаточно замикається в собі.

     

    БЕЗКОРИСЛИВО І БЕЗПЕЧНО

    Але бувають і зовсім інші фантазери. Ці діти використовують обман не тільки для того, щоб захистити себе чи когось ще, відчути свою силу, прикрасити власні достоїнства або піднестися над оточуючими (особливо дорослими), але і щоб повеселити їх. Напевно, це самий безневинний і безпечний вид обману, тому що цілі, переслідувані дитиною, не корисливі. У таких випадках вигадка настільки очевидний, що це розуміють і дитина, і дорослий, але підіграють один одному.

    Ліна весь час розповідає про себе і свою сім'ю незвичайні історії. На уроці зайшла розмова про терористів, Ліна сказала, що її родині довелося тікати з Ізраїлю, тому що їх переслідували і хотіли вбити. На іншому уроці вчитель запитував хлопців про домашніх тварин, і Ліна розповіла, що у них на балконі живе пінгвін.

    Наші вчителі звикли до незвичайних життєвих умов своїх учнів: багато хто живе поперемінно то в одній, то в іншій країні, у деяких будинку мешкають пітони та інші екзотичні тварини. Але батьки Ліни не підтверджували її оповідань і дуже лякалися сплеску її фантазії.

    Ліна почала вигадувати різні небилиці, як тільки навчилася говорити. Вона дуже активна дівчинка, любить малювати, робить свої малюнки барвистими, з великою кількістю деталей, самозабутньо грає з іншими дітьми, придумуючи несподівані повороти сюжету.

    В той же час їй подобається епатувати оточуючих своїми вигаданими, але схожими на реальність розповідями. Вона любить бути в центрі уваги, дуже рветься відповідати перед усім класом. Поговоривши з батьками та вчителями, ми вирішили ніяк не реагувати на Лінина історії, максимально заохочувати її успіхи у навчанні та залучати до суспільного життя класу (підготовки та участі в різних заходах).

    Не отримуючи очікуваного захоплення своїми розповідями, Ліна охоче переключилася на іншу діяльність. Навчившись писати, Ліна із задоволенням стала писати фантастичні повісті та оповідання, після чого її фантазування в реальному житті остаточно зійшла нанівець.

     

    СИГНАЛ ТРИВОГИ

    Іноді, зіткнувшись з дитячою брехнею, дорослі сподіваються, що все само якось влаштується. Вони не надають значення сталось, роблячи вигляд, що нічого незвичайного не сталося.

    Для дитини однаково шкідливі як батьківська агресія, так і батьківське бездіяльність, особливо якщо згадати, що в більшості випадків дитяча брехня - це сигнал тривоги. Наслідки батьківського байдужості можуть бути дуже серйозними, аж до розвитку у дитини асоціальних рис характеру.

    Психолог Л.Б. Філонов в своїй роботі «Детермінація виникнення та розвитку негативних рис характеру в осіб з поведінкою, що відхиляється» виділив фактори, що вплинули на появу і розвиток брехливості.

    Аналізуючи життєвий шлях людей, засуджених за злочини, пов'язані з шахрайством, аферами, обманом та іншими формами брехні, він прийшов до висновку, що на ранньому етапі розвитку індивіда не може бути й мови про брехню як про навмисне введення в оману. Грані між вигадкою, додаванням від себе і перебільшенням зазвичай стерті, фантазії і вигадка переплітаються.

    До трьох років не існує відмінності між дітьми, «у яких згодом розвивається або не розвивається якість брехливості», воно з'являється тільки в 4-5 років. Свідоме використання брехні і замовчування з'являються, коли дитина боїться покарання за провини і за випробовувані почуття. Він бачить, що відвертість і чесність не завжди є тим бажаним поведінкою, яка «проповідується дорослими».

    Спочатку приховування викликається боязню покарання, потім виробляються особливі механізми управління висловлюванням - вміння не проговорюватися, здатність хитрувати. Поступово у часто брехуна дитини з'являється позитивне ставлення до брехні і обману, які розцінюються ним як прояв розуму та спритності.

    Свою брехню він починає вважати «військовою хитрістю», а по суті - брехня із засобу приховування перетворюється на засіб добування бажаних благ.

    Найнебезпечніший вид брехні - завідоме введення в оману заради отримання зиску. У дитини, накопичив досвід вдалих обманів і способів приховування істини, виникає прагнення виправдати брехню і намір «відточити» навик брехні. В якості виправдання своєї поведінки така дитина підводить «філософську базу» під брехня: може бути, всі ті, які говорять, що вони правдиві, насправді просто вміють добре брехати? До ситуацій виправдання відноситься і спроба довести, що всі люди брешуть і що це закономірне і потрібне поведінку. Іноді вправний брехун лицемірно заявляє, що засуджує лгущій.

    З'явилася в ранньому дитинстві, порочна риса особистості спочатку не проявляється без особливої ​​необхідності, але поступово індивід звикає застосовувати її в екстрених випадках.

    Філонов робить висновок, що в завершальній стадії розвитку якості людина вже не чекає тих чи інших обставин, «володіючи потужною спонукальною силою, негативна властивість може стати основою для протиправного поводження». Відповідна оцінка оточуючих зміцнює у дитини думка про себе, він починає вважати себе здатним до хитрощів, брехні і т.д. Постійне несхвалення з боку оточуючих спонукає дитину звернутися до собі подібних, до того середовища, де негативні якості, навпаки, схвалюються і де він відчуває себе порівняно благополучно.

    Дитина усвідомлює прагматичні боку негативного якості, прагне отримувати з нього користь. Якщо дійшло до цього, тоді можна говорити про стійкої деформації всієї особистості, результатом чого стає асоціальна поведінка.

     

    ЯК РЕАГУВАТИ НА ОБМАН

    Щоб дитина не стала злісним брехунець, важливо вчасно звернути на нього увагу, спробувати змінити ситуацію, в якій він розвивається, а не реагувати на його поведінку тільки покараннями.

    Найефективніший засіб боротьби з дитячою брехнею - це побудова довірчих відносин в сім'ї та школі, заснованих на взаємній повазі.

    Повернемося до ситуації з Катею.

    Для її батьків стало одкровенням, що їх дочка просто не витримує напруги, вона постійно боїться не виправдати їхніх сподівань, бути гірше за інших. У неї дуже високий рівень домагань і низька самооцінка. Дівчинка незадоволена своєю зовнішністю, мріє займатися плаванням. Рівень інтелекту та здібностей відповідає середній нормі нашої школи, тобто Катя цілком може вчитися на тверду четвірку.

    Після бесіди з психологом та класним керівником батьки постаралися зменшити свої вимоги до доньки, стали спокійніше ставитися до того, що у неї може щось не виходити. Переконавшись, що Катя вже може самостійно освоїти шкільну програму, батьки скасували майже всі додаткові заняття з викладачами, давши дочці можливість більше відпочивати і спілкуватися з однолітками. Вони дозволили Каті запро

    Форма входу
    Пошук
    Посилання
  • Освітні цифрові ресурси
  • Портал для веб-майстрів
  • ХОІППО
  • Робота з обдарованою молоддю
  • Школа олімпійського резерву
  • ХОЦНТТУМ
  • Сайт ЦІППО
  • Сайт МОН України
  • Сайт МАН України
  • УЦОЯО
  • ВРЦОЯО
  • Острів знань
  • Мережа УРАН
  • Сайт технічної підтримки мережі УРАН в Хмельницькій області
  • Форум інформатиків України
  • Сайт м. Шепетівки
  • Управління освіти Шепетівськго міськвиконкому
  • Пізнайко
  • Залізничні маршрути
  • Автобусні маршрути
  • Календар
    «  Вересень 2019  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
          1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    30
    Погода, курс валют
    Погода Шепетівці » Україна
    Опитування 2
    За яким напрямком Ви плануєте продовжити освіту?
    Всього відповідей: 1508
    НВК №3
    Останній дзвінок
    Останній дзвінок
    Міс 2013 НВК № 3
    Intel ISEF-2013
    Intel ISEF 2013
    Intel Isef 2013
    Програми Intel
    1-Міс НВК №3 2012
    2-Міс НВК №3 2012
    Останні новини

    Copyright MyCorp © 2019
    Зробити безкоштовний сайт з uCoz