Головна | Реєстрація | Вхід | RSSПонеділок, 23.09.2019, 10:58


Меню сайту
Міні-чат
Свята та події
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Цікаві сайти
Переклад онлайн
  • Інтелектуальні розваги
  • Вся елементарна математика
  • Крилаті
  • Школа комп'ютерої освіти
  • Шкільна фізика
  • Початкова школа

  • On-line тестування
  • Вхід на сайт
  • Лічильники
    Besucherzahler meet beautiful russian brides
    счетчик посещений
    Учебные заведения Хмельницкий
    Карта відвідування
    On-Line
    Опитування 1
    Оцініть наш сайт
    Всього відповідей: 577
    Новини Освіти

    Кримінальний кодекс для дітей

    ЯК НЕ ПОТРАПИТИ ДО "КРАЇНИ ДУРНІВ”

    У книжкових крамницях нещодавно з’явився… «Кримінальний кодекс для дітей»

    У цьому незвичному посібникові описуються тринадцять статей «дорослого» кодексу, за які відповідальність настає з 14 років. Книжку створено у стилі казки: її герої потрапляють у ті самі ситуації, в які можуть потрапити підлітки, й діють, як звичайні діти.

    Правова освіта – це «золотий ключик», що допомагає школярам відкривати «правильні» двері

    Підручник-казку написа­ла Галина Палійчук. Пра­вовою освітою дітей вона займається на громадських за­садах.

     – Галино, чому Ви вирішили на­писати «Кримінальний кодекс для дітей»?

     – Ця ідея виникла два роки тому. Я саме закінчувала юри­дичний факультет Київсько­го національного університету імені Тараса Шевченка й ви­кладала правознавство у школі. Зрозуміла, що діти дуже умовно орієнтуються в правовій сфері, не мають досвіду самостійного вивчення законів. Діти й бать­ки кажуть: мовляв, право – це для юристів, звичайній люди­ні з цим не розібратися… Тоді й вирішила написати книжку, яка «розмовляла» б із дитиною доступною, легкою й цікавою мовою.

    Перший тираж – п’ятсот примірників – надрукувала за власний кошт. Звернулася до Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністер­ства освіти й науки, молоді та спорту України. Фахівці інсти­туту рекомендували викорис­товувати книжку як посібник для школярів. Потім «Кодек­сом» зацікавилася громадська організація «Центр розвитку суспільства». Створили програ­му правового виховання, а Бла­годійний фонд імені Юрія Крав­ченка видав книжку вже більш солідним тиражем. Нині ці по­сібники доставляють до всіх регіонів України – в інтерна­ти, школи соціальної реабіліта­ції тощо.

     – Програма правового вихо­вання – це просто друк і до­ставка книжок?

     – Звісно, ні. Проводимо тренінги (і для вчителів, і для дітей), семінари, майстер-класи, лекції. Намагаємося робити це в фор­мі діалогів і гри.

    ПРО ЗОЛОТИЙ ЗАПАС І МЕДАЛЬ ПРЕЗИДЕНТА

     – У Російській Федерації кілька років тому вийшов «Кодекс для дітей середнього і вище серед­нього зросту та їхніх батьків» відомого кримінолога Анато­лія Волобуєва. Книжку напи­сано так цікаво, що її рядки вже стали афоризмами. Напри­клад, цитата про право на обо­рону: мовляв, якщо бачиш, що злодюжка намагається викрас­ти золотий запас країни, то чи можна взяти татову гвинтівку, зарядити її кулею на ведме­дя, знешкодити зловмисника й отримати в Кремлі медаль від президента?.. Які приклади й яких казкових героїв «залу­чаєте» до виховання дітей Ви?

     – Ми з подругою Вікторі­єю Делес вирішили по-новому «прочитати» казку «Золотий ключик». Це хороша історія: про те, як правильно обирати друзів, розпізнавати добро і зло, навчатися, а не саджати монети в «країні дурнів».

    До речі, схожі видання з’являються не тільки в Росії. В Україні виходять у світ «но­венькі», чудово ілюстровані ди­тячі журнали «Абетка права» й «Правобукварик». (З ініціати­ви письменниці-юриста Лариси Денисенко. – Авт.). Це означає, що така проблема – на часі. До того ж іще минулого року Пре­зидент України Віктор Янукович доручив міністерствам і відом­ствам поліпшити правоосвітню й правовиховну роботу з дітьми, зокрема, щодо попередження й захисту дітей від насильства й жорстокого поводження.

    Чимало міжнародних і укра­їнських організацій й активіс­тів працюють у цьому напря­мі. Якщо об’єднати зусилля, то результати будуть досить ваго­мими!

    Ми проводимо круглі столи в містах-мільйонниках. Запрошу­ємо небайдужих людей, які по­тім використовують ці знання в своїй діяльності. До речі, один із круглих столів ми провели разом із кримінальною міліці­єю Солом’янського району міс­та Києва.

     – Майстер-клас із міліцією? Учні не заперечували?

     – Працівники міліції самі ініціювали розмову. На зустріч прийшли й дільничний інспек­тор, і начальник Управління кримінальної міліції МВС. Це було дуже корисно: правоохо­ронці розповіли, куди звертати­ся в конкретних випадках, дали номери телефонів.

    Написала «Кодекс для дітей», бо бачу: в Україні часто борють­ся з наслідками тоді, коли потріб­но шукати причину. Розповідати, що таке злочин і як не стати зло­чинцем, треба ще дітям!

     – Дехто каже, що дітей не вар­то ознайомлювати з Криміналь­ним кодексом (тож і розповіда­ти про злочини й покарання), оскільки, мовляв, це їх травмує.

     – Справді, інколи мож­на почути, що словосполучен­ня «Кримінальний кодекс для дітей» сприймається надто по-дорослому. Але як діти знати­муть, що добре і що погано, якщо не говорити з ними про правопорушення?

    ДАЙ РУКАМ ВОЛЮ, ТО САМ ПІДЕШ У НЕВОЛЮ

     – Книжка містить ілюстрації, приказки, прислів’я… Це ко­мікс?

     – Це ілюстрований посіб­ник. Прислів’я та приказки я ви­користовую свідомо. Народ не­даремно їх складав! Наприклад: «Дай рукам волю, то сам підеш у неволю», «Хто раз збреше, тому другий раз не повірять».

    У книжці – сім розділів, як і в звичайному кодексі. Два основних: загальна частина й особлива. В загальній містять­ся поняття співучасті, вини, по­карання, відповідальності, види правопорушень, покарання та його види.

     – Це розповідь про «дорослі» злочини й покарання?

     – Не тільки! В кожному роз­ділі акцентуємо увагу на тому, що треба знати підліткам. На­приклад, у розділі «Відповідаль­ність» попереджаємо: якщо ди­тина не виправляється і скоює злочин повторно – до неї за­стосовують покарання як до дорослого!

    Крім того, дітей до 14 років для вчинення злочинів інколи на­магаються використати дорослі. Тому кожен школяр має знати: при спілкуванні з незнайомцями, які хочуть «стати друзями», тре­ба бути дуже обережними.

    На прикладах героїв казки «Буратіно» показуємо: хто орга­нізатор злочину, хто виконавець і хто – підбурювач. Пояснює­мо, що за злочин, вчинений гру­пою осіб, відповідальність більш жорстка.

    Крім того, можуть бути по­рушення, вчинені ненавмисне, з необережності. Ми хочемо, щоб діти завжди думали, які наслідки може мати той чи інший вчинок.

    В особливій частині – інфор­мація про конкретні злочини, які найчастіше чинять неповно­літні, а також правопорушення щодо них. Це злочини проти власності, громадської безпеки, порядку й моральності, життя та здоров’я, статевої свободи й недоторканості особи.

    КОЛИ ХОЧЕШ ПРОПАСТИ -ПОЧНИ КРАСТИ

     – Які із цих правопорушень найбільш поширені?

     – Це злочини проти влас­ності. Підлітки не завжди усві­домлюють: для того, щоб наста­ла відповідальність за крадіжку, достатньо, аби вартість викра­деного становила 122 гривні. Найчастіше крадуть мобільні телефони. За це передбачено досить серйозну відповідаль­ність! Наприклад, крадіжка, вчинена повторно чи за попе­редньою змовою групи осіб, ка­рається арештом до 45 днів або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

     – Які приклади для ілюстрації використовуєте?

     – Дуже красномовні! Кіт Базиліо щойно вийшов з тюрми, де відсидів три роки за розбійний напад на кіоск. Йому потрібні гроші, але працювати він не хоче. Тому звертається до лисиці Аліси за порадою. Вона дає ключі від квартири Буратіно – з умовою,

    що Базиліо віддасть їй 20 відсо­тків викрадених грошей (вируче­них від продажу ноутбука). Ця схема, на жаль, є досить поши­реною… Наслідком такої змови є покарання від 4 до 7 років…

    ХТО РАЗ ЗБРЕШЕ, ТОМУ ВДРУГЕ НЕ ПОВІРЯТЬ!

    Будь-який вчинок у житті, на­віть найменший, завжди має на­слідки. Інколи «друзі» підбурю­ють на дуже сумнівні «забавки». Та й про багато речей треба по­чинати говорити ще в середній школі – років з десяти. Напри­клад, пояснювати, які наслідки може мати «замінування» шко­ли, аеропорту чи вокзалу.

     – Які це наслідки?

     – Для батьків «жартівни­ка» – дуже невеселі. Завідомо неправдиве повідомлення про

    підготовку до вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, карається штрафом до 500 неоподаткову­ваних мінімумів доходів грома­дян (в середньому 300 тисяч гри­вень) або арештом на строк до 45 днів.

    Для дітей наведу такий при­клад. Буратіно з друзями не хотіли писати контрольну з математики й вирішили ско­ристатися перевіреним спосо­бом: «замінували» школу. Проте цього разу за ними пильно сте­жили, й Буратіно було покара­но 30 днями арешту. А Дуремар заради забавки повідомив, що «заміновано» лікарню. Поки па­цієнтів і лікарів евакуйовували, один із хворих помер. Дуремар отримав сім років ув’язнення!

     – Останні розділи книжки – аж ніяк не дитячі. Тут і про залу­чення дітей до проституції, до зйомок у фільмах непристой­ного характеру, до вживання допінгу на спортивних змаган­нях. А ще – про зґвалтування й убивства. Чи не зарано говори­ти про це зі школярами?

     – Аж ніяк! Ці приклади не для красного слівця наве­дені. Якби діти, з якими ста­лися схожі історії, знали про можливі наслідки, то поводилися б зовсім інакше! Напри­клад, дівчаткам краще знати, що результатом «теплої» вечір­ки в компанії кількох дорослих хлопців може бути зґвалтуван­ня. Тому пояснюю дівчаткам «ази» безпеки, а хлопцям нагадую, що будь-яка образа ді­вчинки не гідна поведінки справжнього чоловіка.

    Дуже хочу, щоб після озна­йомлення з книжкою школярі зрозуміли: тільки від них зале­жить, на яку стежину стати – добра чи зла. А також, що таке зло і які наслідки воно має в повсякденному житті. Іншими словами, правова освіта – це «золотий ключик», що допома­гає школярам відкривати «пра­вильні» двері.

    НАОСТАНОК

    «ВЕСЕЛІ КАРТИНКИ»

    Так як же ж було зґвалтовано бідолашну Мальвіну? В підручнику про це пишеться досить коротко.

    «Мальвіна вирішила відсвяткувати закінчення навчального року в компанії хлопців-старшокласників, серед яких був і Дуремар. Святкувати вирішили в нього вдома. Вийшло так, що, окрім Мальвіни, більше дівчат не було. Хлопці напи­лися, почали до неї чіплятися, робити непристойні пропозиції… Мальвіна на­магалася опиратися, проте алкоголь подіяв і на неї – вона була в безпорад­ному стані. Тоді Дуремар разом із Карабасом-Барабасом затягли бідолашну до кімнати, почали знущатися над її тілом… Після всього, що сталося, хлоп­ці віднесли Мальвіну до парку й покинули…»

    Коротше кажучи, дівчина з блакитним волоссям звернулася до міліції, а ґвал­тівників посадили на сім років. Переконливо і для легковажних дівчат, і для хлопців, які шукають пригод, чи не так?

    Світлана ГАЛАТА, «Освіта України»

     

    РІВНО ОПІВНОЧІ…

    Коли настає вік кримінальної відповідальності?

    В різних країнах по-різному ви­значають, коли підліток дося­гає віку кримінальної відпові­дальності. Наприклад, у деяких державах це ще взагалі не ви­значено. Донедавна у Фран­ції, Бельгії, Швеції в кож­ному конкретному випадку вирішувати це питання мав суд. Однак у більшості кра­їн сьогодні законодавчо за­кріпили мінімальний вік та­кої відповідальності. Зокрема, у Франції кримінальне пока­рання може назначатися осо­бам, які вже мають 13 років. У Канаді за деякі злочини карають 12-річних підлітків. На Кіпрі від­повідальність за певні види зло­чинів настає з 12 років, але її по­вний обсяг – із 16. До речі, на цьому чудовому острові діють ще британські правові засади.

    У Нідерландах є мінімальний (12 років) і максимальний (21 рік) вік «юнацької» кримінальної відпові­дальності. Наприклад, суди можуть використовувати деякі положення ювенального кримінального права до осіб, яким уже виповнилося 18 років. У Новій Зеландії в деяких ви­падках відповідальність настає з 10 років. У Сирії взагалі є спеціальні суди, які призначають покарання дітям від 7 до 18 років, у Туреччині мінімальний вік кримі­нальної відповідальності – 11 ро­ків. У деяких пострадянських му­сульманських країнах він також є досить низьким. Наприклад, Кри­мінальний кодекс Узбекистану пе­редбачає відповідальність із 13 ро­ків.

    Кримінальний кодекс України 2001 року встановлює диферен­ційовані вікові рамки для притяг­нення до відповідальності. Загаль­на настає із 16 років, але за деякі особливо тяжкі злочини (напри­клад, навмисне вбивство) – із 14. Та це не означає, що Кримінальний кодекс визнає неповнолітніх цілком соціально зрілими. Тому їхня від­повідальність специфічна. Зокрема, неповнолітній, який скоїв убивство, отримує менший термін покарання, ніж дорослий.

    При розслідуванні злочину до­сить важливим є точне встанов­лення віку людини, яка його ско­їла. Якщо немає документів, що підтверджують його, треба прово­дити спеціальну судово-медичну експертизу. А взагалі особа вважається такою, що досягла віку кримінальної відповідальності, з 0 годин наступної доби після дня на­родження.

     

    НА СТОРОЖІ

    ХТО ЗАХИЩАЄ ПРАВА ДИТИНИ?

    Згідно з Конвенцією про права дитини, дитиною вважається особа, яка не досягла 18 років

    На міжнародному й національному рівнях є багато спеціальних актів про права дитини. Основною серед міжнародних є Конвенція про права дитини (Нью-Йорк, 1989 рік). У документі – 54 статті. Але ще до прийняття конвенції діяла Декларація прав дитини, ухвалена Генеральною асамблеєю ООН 1959 року. Подаємо деякі принципи, які вона проголошує.

    -Дитині мають належати всі вказані в декла­рації права. Ці права мають визнаватися У за всіма дітьми без жодних винятків і без дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, ста­ті, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, майно­вого стану.

     – Дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надано можли­вості й умови, які дають їй змогу розвиватися фі­зично, розумово, духовно й соціально нормальним шляхом і за умов свободи й гідності.

     – Від народження дитина має право на ім’я та громадянство.

     – Дитина повинна користуватися благами соціаль­ного забезпечення. Їй має належати право на здоро­ве зростання й розвиток. Із такою метою спеціаль­не піклування має бути забезпечене їй та її матері, особливо під час дородового й післяродового періо­дів. Дитині має належати право на гідне харчування, житло, розваги й медичне обслуговування.

     – Дитині, яка є неповноцінною фізично, психічно чи соціально, повинні забезпечуватися спеціальні режим, освіта і піклування, що є необхідними через її стан.

     – Дитина для повного й гармонійного розвитку її особистості потребує любові й розуміння. Вона повин­на, якщо це можливо, рости під опікою й під відпові­дальністю власних батьків та в будь-якому випадку в атмосфері любові й моральної та матеріальної забез­печеності; малолітня дитина не повинна, крім тих ви­падків, коли є виняткові обставини, бути в розлуці зі своєю матір’ю. На суспільстві й на органах публічної влади має лежати обов’язок здійснювати особливу турбо­ту про дітей, які не мають сім’ї, і про дітей, які не ма­ють достатніх засобів до іс­нування. Бажано, щоб бага­тодітним сім’ям надавалась державна або інша допомо­га на утримання дітей.

     – Дитина має право на здобуття освіти, яка повин­на бути безоплатною й обов’язковою – принаймні на початкових стадіях. Їй повинна надаватися освіта, що сприяла б її загальному культурному розвиткові й за­вдяки якій вона могла б, на основі рівності можли­востей, розвивати свої здібності й особисту думку, а також усвідомлення моральної та соціальної від­повідальності, стати корисним членом суспільства. Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить від­повідальність за її освіту й навчання, а це насампе­ред – її батьки. Дитині має бути забезпечено повну можливість ігор і розваг, які були б спрямовані на за­вдання, що ставить перед собою освіта. Суспільство й органи публічної влади повинні докладати зусиль до того, щоб сприяти реалізації цього права.

     – Дитина повинна за всіх обставин бути серед тих, хто першим отримує захист і допомогу.

     – Дитина має бути захищеною від усіх форм не­дбалого ставлення, жорстокості й експлуатації. Вона не повинна бути об’єктом торгівлі в будь-якій формі.

     – Дитина не повинна прийматися на роботу до досягнення належного вікового мінімуму; їй у жод­ному випадку не повинні доручатися або дозволя­тися заняття, що були б шкідливими для її здоров’я або освіти чи перешкоджали її фізичному, розумо­вому або моральному розвиткові.

     – Дитина повинна бути захищеною від практики, яка може заохочувати расову, релігійну чи будь-яку іншу форму дискримінації. Вона має виховуватися в дусі взаєморозуміння, терпимості, дружби між наро­дами, миру й загального братерства, а також у по­вному усвідомленні, що її енергія і здібності мають присвячуватися служінню на користь іншим людям.

    За матеріалами Вікіпедії


    Форма входу
    Пошук
    Посилання
  • Освітні цифрові ресурси
  • Портал для веб-майстрів
  • ХОІППО
  • Робота з обдарованою молоддю
  • Школа олімпійського резерву
  • ХОЦНТТУМ
  • Сайт ЦІППО
  • Сайт МОН України
  • Сайт МАН України
  • УЦОЯО
  • ВРЦОЯО
  • Острів знань
  • Мережа УРАН
  • Сайт технічної підтримки мережі УРАН в Хмельницькій області
  • Форум інформатиків України
  • Сайт м. Шепетівки
  • Управління освіти Шепетівськго міськвиконкому
  • Пізнайко
  • Залізничні маршрути
  • Автобусні маршрути
  • Календар
    «  Вересень 2019  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
          1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    30
    Погода, курс валют
    Погода Шепетівці » Україна
    Опитування 2
    За яким напрямком Ви плануєте продовжити освіту?
    Всього відповідей: 1508
    НВК №3
    Останній дзвінок
    Останній дзвінок
    Міс 2013 НВК № 3
    Intel ISEF-2013
    Intel ISEF 2013
    Intel Isef 2013
    Програми Intel
    1-Міс НВК №3 2012
    2-Міс НВК №3 2012
    Останні новини

    Copyright MyCorp © 2019
    Зробити безкоштовний сайт з uCoz